Іван ЧУГАЙДА дитячий отоларинголог - про найбільш поширені захворювання органа слуху у дітей

Іван ЧУГАЙДА дитячий отоларинголог Перша приватна дитяча поліклініка - про найбільш поширені захворювання органа слуху у дітей:

Тубоотит, Євстахіїт, Сальпінгоотит

Тубоотит, Євстахіїт, Сальпінгоотит. Це запалення Євстахієвої труби, яка є проходом, що з'єднує органи слуху та дихання, тобто середнє вухо (барабанна порожнина) і тильна сторона носоглотки.

 У більшості випадків причиною тубо отиту є інфекції, які потрапляють в слухову трубку з носоглотки і верхніх дихальних шляхів. У патофізіології запалення залучені респіраторно-синцитіальний вірус, вірус грипу та аденовірус, риновірусна інфекція у дітей , а також бактерії Staphylococcus spp., Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis. Іноді захворювання провокується грибковою інфекцією, Chlamydia trachomatis, Mycobacterium tuberculosis або Treponema pallidum.

Слухова (евстахієва) труба  відкривається, коли людина жує, позіхає, а також під час підйому і спуску,  подорожі на літаку або під час занурення під воду; решту часу вона закрита. Кожна людина має дві слухові трубки; у дітей довжина близько 20 мм. Оскільки в ранньому дитинстві барабанно-глоткова трубка ширше і проходить від передньої стінки середнього вуха до бічної стінки носоглотки при меншому куті, запалення середнього вуха і тубоотит у дитини зустрічаються частіше, ніж у дорослих. Алергічні стани з набряком слизової оболонки також часто провокують їх запалення, а потім діагностують алергічний туботит. 

Найбільш ймовірні причини запального процесу в слухових трубах є:

·         хронічні форми риніту,  хронічного синуситу  або тонзиліту;

·           гіпертрофія глоткових мигдалин -  аденоїдів  у дітей і підлітків;

·         збільшення трубчастих мигдаликів (розташованих поблизу глоткових отворів евстахієвих труб);

·         порушення структури (дефектів) перегородки носа;

·         наявність в носоглотці новоутворень різної природи (наприклад, поліпи);

·         травмування внутрішніх структур вуха, зокрема, внаслідок різкого падіння тиску.

Патогенез тубоотиту пов'язаний з тим, що інфекція викликає запальну реакцію, одним з проявів якої є набряк слизової оболонки, внаслідок чого просвіт слухової труби звужується і проходження повітря заблоковано. Крім того, набухання тканин призводить до стиснення нервових закінчень, що викликає біль (відчуття болю при натисканні ти ковтанні в ділянці кута щелепи).

Далі відбувається уповільнення місцевого кровотоку і порушення кровопостачання слизової оболонки слухової труби, а потім  часткова або повна фізіологічна дисфункція.

Для цього захворювання характерні перші ознаки - відчуття, що закладено вухо, і пов'язане з цим незначне зниження рівня сприйняття звуків.

Майже всі пацієнти чують шум у вухах, багато хто скаржиться на легке запаморочення або відчуття тяжкості в голові.

Крім того, проявляються симптоми туботиту:

·         тимпанофонія (дає на вухо звук власного голосу);

·         відчуття булькання рідини всередині вуха;

·         закладеність носа;

Деяким пацієнтам незручно чути їхній голос "зсередини", і це дуже заважає їм, змушуючи їх говорити дуже тихо. 

Коли тубоотит не проходить протягом тривалого часу, запальний процес триває, і якщо немає відтоку з слухової труби, слизу, що утворюється клітинами, бактеріальна або вірусна інфекція яка міститься в ній, уражає слизову оболонку тимпану з подальшим розвитком катарального, а потім серозного і навіть гострого гнійного отиту.

Діагностику туботиту здійснює ЛОР-лікар, який, в першу чергу, з'ясує анамнез пацієнта і вислухає його скарги.

Діагноз тубоотиту встановлюється на підставі отоскопії (огляд барабанної перетинки за допомогою вушної лійки, отоскопа, ендоскопа) і визначення проникності слухової труби шляхом її продувки. Також лікар оглядає порожнину носа глотки і піднебінних мигдалин.

Аналізи - мазок із горла або носової порожнини - допомагають з'ясувати природу інфекції і, у разі виявлення бактеріальної флори, призначати антибіотикотерапію.

Проводяться інструментальна діагностика: вимірювання імпедансу слуху (оцінка стану слухового апарату середнього вуха, та прохідності слухової труби), камертональні обстеження.

Луванання має бути спрямоване на усунення чинників, що спровокували тубоотит, а саме зняти запальний процес носоглотки, набряк носа та носоглотки, антибіотикотерапія, відновлення нормальної мікрофлори ротоглотки, покращення мікроциркуляції крові слухової труби, також фізіотерапевтичне лікування яке здійснюється за допомогою популярних методів електротерапії.

-електрофорез проводиться через зовнішній слуховий прохід (з препаратами кальцію і цинку).

-Сеанси короткохвильової діатермії та УВЧ призначені для тубоотиту на ділянці придаткових пазух;

- Полегшує стан ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання

-Застосовування масажу - пневмомасаж барабанної перетинки, що допомагає зберегти її еластичність.