Жінка з безмежним серцем. Інтерв'ю з Іриною Стасюк

Ірина Стасюк - неймовірна красива та сильна духом людина. Не дивлячись на будь-які перешкоди, вона завжди йде вперед, та прагне змінити світ в кращу сторону. Сьогодні, нам вдалося дізнатися більше про життя пані Ірини.

-Пані Ірино, розкажіть про себе, окрім того, що Ви красива, розумна жінка, чудова мати - чим займаєтеся?

- Я очолюю одну з найбільших компаній світу "MARY",  яка входить у топ-5 кращих компаній світу, займаюся встановленням медичного обладнання, комп'ютерної томографії, МРТ і ядерної медицини. Також я є головою благодійного фонду "Хю Карес" або в перекладі з угорської " піклуємося", викладаю в медичному коледжі напрям "сестринська справа".

-Як Вам вдається керувати компанією, крім цього займатися благодійністю та іншими справами?

-В компанії, я працюю не одна, є ряд людей які допомагають, які дійсно хочуть змінити медицину на краще, компанія створювалася для того, щоб займатися медичним обладнанням, щоб донести людям, скільки насправді коштує медичне обладнання. Для мене як для медика - це була загадка, я почала цікавтися в своїх знайомих, наприклад: скільки коштує УЗД апарт, виявилося, що в нас в Україні завищені ціни, ми закуповуємо той самий апарат, але в три рази вищою ціною. Я не є противником обладнання, яке було в використанні, якщо воно було перевірене, пацієнт не повинен бути заручником того, що держава неможе поставити обладнання. Я знайома з багатьма волонтерами які допомагають нам, і ми дуже хочемо достукатися до влади, що б дали дозвіл на встановлення МРТ в онкоденспансері. Якщо влада відмовиться, чи  не має фінансової можливості закуповувати обладнання , я буду сприяти тому, що знайти спонсорів, які будуть готові пожертвувати коштами і закупити МРТ.

-Ви пережили непрості моменти в житті пов'язанні з здоров'ям дитини, яку на жаль втратили, як це змінило Ваше життя?


-Незнаю чи варто таке коментувати, звичайно життя поділилося на до і після, я взагалі ніколи не думала, що буду працювати в медицині, я хотіла відійти від медицини повністю, і не планувала займати якісь посади, створювати копманію. В житті я завжди зустрічаю дуже хороших людей, можливо в цьому допомагає мені дитина.

-Кажуть, Ви маєте злість на місцевих лікарів та керівництво ОДКЛ - це пов'язано з лікуванням вашої дитини чи проблема значно глибша?

-До лікарів я ніяк не відношуся, онкогематологи протягом двох років працювали з компанією посердником, відправляли дітей в Угорщину на лікування і за це отримували гроші, все було б не так сумно, якщо б видом діяльності цієї компанії не виявилася оптова торгівля відходами. До медицини вона взагалі немала жодного відношення, вже потім ми про це дізналися. Алла Мазур допомагала відзняти мені про це ролик, знайшли понад сто постраждалих, зараз там відкрита кримінальна справа. Наші онкогематологи своєї провини не визнають. Хоча в нас є відео, де одна з журналісток, приходить  в дитяче відділення онкогетологічне, і просить зробити трансплантацію нирки, і лікарі дають їй контакти цієї посередницької компанії. В голові не вкладається, що в Івано-Франківську таке може відбуватися. Чому я не спілкуюся з нашими онкогематологами, та категорично відмовляююся їм допомагати, тому що ми всі живемо в одному місті, ми всі колеги - лікарі, вони знали, що це за компанія, та ніхто нічо не сказав. Після того, коли я приходила до них і говорила що це компанія, вони ще рік віправляли туди дітей. Звичайно там є і хороші люди, які щиро хочуть допомогти дітям і живуть тієї лікарнею. Але я вважаю, що таке відділення, як онеогематологія без нічого, взагалі не повинно існувати, ми даємо марну надію тим батькам які віряють та просять про допомогу, а ми навіть хімію неможемо нормально дати. Вони поховали стільки дітей, що напевно мають свій маленький цвинтар, ці діти скоро їм будуть снитися.

-Як виникла ідея взяти участь в благодійсності?

- Ідея з'явилася сама по собі, дуже багато людей знало, що ми лікували дитину та цікавилися нашою думкою, ми почали допомагати українцям які були в Угорщині, їм потрібно було вийти з тієї компанії, почали ми з того, що це потрібно робити офіційно, ми знайшли юриста, який допомагав нам розібратися в ситуації, яка склалася на той час, і зараз веде нашу справу, він і став засновником цього благодійного фонду, і на сьогоднішній день він допомагає пацієнтам, які приїжджають туди.

-Як працює благодійний фонд?

-Ми ніколи не займалися збором коштів, в нас це працює так, є людина яка хоче допомогти хворому, ми напряму даємо координати пацієнтів, або батьків в яких хворі дітки. Нам вдалося врятувати 39 діток, і це дарує віру та надію.

-Чи не плануєте піти в політику?

- Я не є політична людина, я не підтримую жодного з політиків. В політику не збираюся, думаю, що поки ми не змінимо своє відношення, що не завжди " кум, брат, сват" може стати гарним керівником, чи гарною допомогою команді, на жаль в Україні це праюцє тільки так, все що ми бачимо новостворене після АТО - як ми його називаємо, хоча це можна було назвати війною з перших днів, такого не чекав ніхто, це дуже боляче. Я завжди буду вдячна тим хлопцям, які дали нам змогу спокійно жити. В мене є діти і вони можуть спокійно пересуватися містом.

-Чи підтримуєте Ви жінок, які втратили своїх дітей під час війни на Сході?

- Насправді,  я дуже хочу, щоб в Івано-Франківську відкрився центр психолочної реабілітації, для матерів, для хлопців які лишилися без руки чи ноги. Цей центр надзвичацно потрібний. Сильна нація буде тоді, коли вона буде психологічно здоровою. Про це має думати влада.

-Пані Ірино, чи маєте якесь актуальне звернення, яким б хотіли поділитися з читачами?

-Впринципі ми, як благодійний фонд так і компанія запрошує всіх лікарів, які готові вчитися з нами на стажування. Якщо лікар з Івано-Франківська чи з області, захоче поїхати на стажування, яке буде безкоштовним, можна звертатися до мене чи до центральної міської лікарні до головного лікаря. Ми домоглися безкоштовного стажування лікарів -  ЦМЛ в Стамбулі. Я завжди розумію, що я - є той самий потенційний клієнт, до того лікаря, який їде на стажування. І мені було б дуже приємно, щоб наші лікарі хотіли вчитися, і навіть просто побачити щось нове. Якось в Ізралії я побачила, що вних навіть шприци відрізняються від наших. Тому я завжди кажу своїм студентам, розвиватися, та читати багато іноземної літератури.


Автор
Стефанюк Мар'яна