Як знайти спільну мову з власною дитиною: психолог Семанів Світлана Зіновіївна

Процес виховання дитини є однією з найскладніших задач, які ставить перед людиною життя.
Майже в кожній сім'ї трапляються конфлікти та проблеми в стосунках між батьками та дітьми.Чому так відбувається, та як знайти порозуміння з власною дитиною? Розповіла психолог "Приватної дитячої поліклініки №1" - Семанів Світлана Зіновіївна.

Чому саме виникають протистояння з батьками?

По тій самій причині, що і всі інші протистояння - розбіжність інтересів. Але саме з батьками протистояння таки одні з найскладніших, бо останні, виходячи з того, що у них більший досвід і що вони дорослі, не охоче йдуть на дискусію, а хочуть щоб діти слухали їх безвідмовно і обирали батьківський варіант розвитку подій. І чим старші діти, тим серйозніші ці протистояння, бо інтереси дитини змінюються і формування запитів та сам діалог з батьками також змінюється. Діти дорослішають, у них розвивається логічне мислення, вони більше розуміють причинно-наслідкові зв'язки і батькам стає складніше пояснювати свою позицію.

Дитяча агресія та як з нею боротися?

Дитина дає агресивний зворотній зв'язок у випадках, коли розуміє своє безсилля. Якщо з батьками важко або неможливо домовлятися, то агресія буде частим гостем у цих відносинах. Краще з нею не боротися. Бо боротьба це завжди складно і, як правило, з втратами. Найкращий вихід - знайти причину і постаратися її усунути. Інакше такі батьківсько-дитячі стосунки приречені бути важкими і некомфортними для обох сторін. А це ні до чого доброго не приведе. З дітьми важливо дружити, щоб мати можливість їх оберігати. 

Часто батьки говорять «та я в твоєму віці...», чи варто говорити таке дітям? 

Так, дуже часто батьки порівнюють себе з власними дітьми, не вміючи по іншому побудувати діалог та домовленості. Вони думають, що таким чином присоромлять чи заохотять дітей, але це велика помилка. Тут ми бачимо таке ж саме порівняння, якби вони казали - «а он Іванко маму слухає, не те що ти». Тобто це порівняння, і це не є добрим у спілкуванні з дитиною. Історії про своє дитинство батьки повинні дітям розповідати обов'язково, але точно не у вигляді докорів.

 Чи можна кричати на дитину? 

Я дуже люблю казати - можна все робити, та чи все треба робити? Тут навіть не стоїть питання можна/не можна. Тут стоїть питання НАЩО? Нащо кричати на дитину? Що це дає? Яка в цьому користь для дитини, батьків, відносин? Багато кажуть, що дитина по іншому не розуміє, не чує. Та це неправда. А правда в тому, що кричати це швидко, а розмовляти і домовлятися це довго. От тому батьки кричать. Тому що не мають часу на ці всі балачки. Хоча, правда зроблю виключення, коли таки крик є корисним - коли дитині загрожує небезпека! Тоді можна кричати, щоб дитина швидко зреагувала. І це ще одна причина, чому просто так кричати не треба. Крик має сприйматися дитиною виключно як невідкладна ситуація, а не буденна справа.

Чи потрібно карати дитину за непослух?

Так. Дитина звісно має нести відповідальність за порушені правила. Та перед тим як покарати, треба спочатку зрозуміти що відбулося, чому відбулося, чи могла дитина вчинити по іншому, чи знала дитина про цю заборону, чи була заборона обґрунтованою? Тобто чи це було дійсне щось важливе, чи просто мама або тато так захотіли і дитина мала слухатися. І саме покарання має бути виваженим, здійсненним, зрозумілим і рівноцінним провині. Це не може бути фізичне чи психологічне насильство. Найкраще помагають активні покарання, коли дитина має фізично попрацювати.

Поради, яких головних помилок не можна допускати у спілкуванні з дитиною? 

Не треба нехтувати поясненнями дитини. Коли з'ясовуєте стосунки, важливо не кричати і не тиснути. Треба, щоб дитина розуміла що відбувається і мала можливість коментувати. Навіть якщо дитина не права, дати їй висловитися. Також, коли діалог відбувся, винних знайдено і покарано, ні в якому разі не можна відступати чи послаблювати наслідки. Якщо ви, наприклад, встановили як покарання, що дитина тиждень гуляє з собакою, то значить тиждень вона це виконує, незважаючи на погоду, настрій і різні пом'якшувальні обставини. Виключення, якщо дитина захворіла по-справжньому і просто не в змозі цього робити. А головне, що б не відбувалося у ваших відносинах з власною дитиною, найважливіше пам'ятати хто є хто. Ви дорослий, а дитина це дитина. І не все те, що нам просто і легко, так само просто і легко для дитини. Іноді замість повчання і покарання, потрібно просто поговорити і допомогти.