Що таке алергічний риніт: діагностика та профілактика

На даний час алергічний риніт - це доволі поширена проблема, з якою стикаються не лише алергологи, а й лікарі-отоларингологи, офтальмологи, пульмонологи тощо. За різними підрахунками АР страждає від 10 до 25 % населення землі. Розповідає лікар-отоларинголог "Амбулаторії сімейної медицини" - Гунько Тетяна Степанівна.

Алергічний риніт - це запальний процес слизової оболонки носа. Для цього захворювання характерні такі симптоми: як закладеність носа, чхання, нежить з великою кількістю прозорих слизових виділень з носа, свербіж у носі, очах, сльозотеча.

Виділяють кілька форм алергічного риніту:  

інтермітуючий (сезонний), персистуючий (цілорічний), професійний (при контакті з алергенами під час трудової діяльності).

Виникає АР на фоні загальної алергізації організму, як наслідок гіперреактивності імунної системи. Можна розглядати різні причини збільшення частоти алергічних захворювань в населення, такі як погіршення екологічної ситуації, зростання кількості аероалергенів (дрібних часточок, завислих в повітрі), широке застосування хімічних речовин в побуті та на виробництвах.

Алергія являє собою викривлену реакцію імунітету, коли організм при контакті з нешкідливими для нього речовинами починає активно захищатися, руйнуючи при цьому власні здорові тканини. Коли людина з схильністю до алергії контактує з алергеном у повітрі - виникає імунне запалення (стерильне, тобто прямо не пов'язане з мікроорганізмами), що супроводжується вище перерахованими симптомами, оскільки вхідними воротами для алергена виступає саме слизова оболонка носа, і тут же й розвивається запалення.

Велику роль при даній хворобі відіграє спадковість. Отже у дітей, чиї батьки (один або обоє)  страждають алергією, вищий ризик розвитку алергічних захворювань.

Не менш важливим і небезпечним є зв'язок АР з бронхіальною астмою, оскільки часто ці захворювання є супутніми, а іноді АР може бути попередником бронхіальної астми.

Діагностика АР складається з ретельного збору анамнезу (історії захворювання), об'єктивного обстеження ЛОР-органів (риноскопії,отоскопії,орофарингоскопії), а також додаткових лабораторних досліджень,  специфічних алерго-тестів, консультацій алерголога і офтальмолога. Лише кваліфікований спеціаліст може встановити діагноз АР і підібрати належну схему лікування. Така схема може включати топічні стероїди, антигістамінні препарати, блокатори лейкотрієнових рецепторів, сольові розчини тощо.

Важливо! Лікування може призначати лише лікар. Самостійне вживання лікарських засобів може спотворити клінічну картину захворювання і утруднити подальшу діагностику.

Профілактика АР передбачає мінімізацію контакту з алергенами в побуті та на роботі, гіпоалергенну дієту.

Кілька порад людям,в яких вже діагностовано алергічний риніт:

• Скоротити час перебування на природі в період активного цвітіння рослин (уникати походів);
• Після перебування на вулиці необхідно повністю змінити одяг, прийняти легкий душ, вмитися, промити ніс сольовим ізотонічним розчином;
• Вуличний одяг і взуття не тримати в спальній кімнаті;
• Не вживати препарати з екстрактами лікарських рослин, різноманітні настої і відвари;
• Проводити вологе прибирання житла кожного дня або ж якомога частіше, уникати використання пилососу:
• Не сушити одяг і білизну на вулиці;
• Дотримуватись гіпоалергенної дієти, оскільки багато продуктів мають перехресну чутливість з аероалергенами (вишні, абрикоси, морква, шоколад тощо).

Будьте здорові!