Інтерв'ю з лікарем-хірургом Лисецької ЦРЛ

Допомагати людям - це мій обов'язок. Кіндратів Роман Богданович, завідувач поліклінічного відділення Лисецької ЦРЛ. Лікар-хірург по наданню невідкладної медичної допомоги першої кваліфікаційної категорії.

- Чому вирішили пов'язати своє життя з медициною?

- Це було так давно,але на той час було безліч обставин які сприяли цьому. Однією з них є те, що  в моїй родині в один час захворіли дуже багато родичів, і сталося так, що всі  чоловіки з мого роду померли молодими. Саме тоді рішення було прийняте. Це були 80 роки, і я вирішив, що якщо є можливість, потрібно спробувати вступити до університету.

- Одразу хотіли бути лікарем-хірургом, чи розглядали інші варіанти?

- Ні, я одразу знав, що саме хірург, іншої думки в мене не було. Про це я знав, ще з першого курсу університету. Медицина для мене, завжди була пов'язана з хірургією.

- Яким був ваш шлях у напряму професійного становлення?

- Насамперед, після закінчення медичної академії, скерування в мене було в Херсон, але я пішов в інтернатуру в центральну міську лікарню, міста Івано-Франківська. Тоді в мене був, дуже хороший учитель Дмитрів Лідія Іванівна, на сьогодні вже покійна, яка в принципі навчила мене хірургії, вже після інтернатури, я залишився працювати там, а також в " Першій міській поліклініці" міста Івано-Франківськ. Але тоді було тяжко, в мене було 0.25 ставки, залишитися на цьому, на тоді було важко.

-Скільки років працюєте в Лисецькій ЦРЛ?

- Життя склалося так, що вже 10 років я працюю тут. Також завідувачем поліклінічного відділення Лисецької ЦРЛ  з 2008 року.

-Чи не хотіли б Ви зараз змінити місце роботи ?

- Важко сказати чи хочу, мабуть, думаю що хотів, але в якому плані, йде реформа медицини, і ніхто не знає, як буде з малими лікарнями в районах, а хірургія - вона потребує насамперед, капіталовкладень, тому що медицина пов'язується з потужним інструментарієм, потужною технікою, це лапароскопія, велика хірургія. Щоб стати хірургом потрібно працювати кожний день, зранку до ночі, тому що скільки всього, ти теоретично не прочитаєш, та якщо не будеш працювати практично, звичайно буде набагато важче ставати професійним лікарем. В свою чергу, всі інвестиції йдуть в міста, в великі лікарні, це буде зовсім інша річ. Важко сказати, що буде в нас.

- З чого зазвичай розпочинається Ваш день, скільки та як він триває?

- Кожного разу, я приїжджаю на роботу, на 40 хвилин швидше робочого графіку. Перевірити чи все добре, як пройшла ніч, після цього я йду оглядати пацієнтів. Перевіряю чи готові всі місця для роботи, чи нічого не сталося. Триває мій день по-різному, тобто немає чіткої години, до якої я працюю, можу працювати весь день та ніч, і приходити додому на наступний ранок, все залежить від обсягу роботи кожного дня.

- Яких емоцій позитивних чи навпаки , більше у вашій роботі?

- Позитивних, тому що, все таки, якщо негативізм буде в лікаря, насамперед буде важко пацієнту. Пацієнт завжди відчуває, як налаштований лікар. А позитив полягає в прогресивному ефекті лікування.

- Які проблеми найчастіше виникають в роботі?

- Якщо взяти в цілому, в Україні є закон про безкоштовну медицину, протоколи які вже відмінені, та по суті, ніхто їх і не відмінив, як лікувати людину. Лікування потребує багато медикаментозних препаратів, які згідно статуту, людина собі не може купити, по-перше, вони є дуже дорогими, люди не мають таких можливостей. Лікарні на невідкладну допомогу, мають препарати, а лікування основних захворювань, хронічних процесів, потребує великих капіталовкладень зі сторони пацієнта.

- На вашу думку, яким повинен бути хороший лікар?

- З точки філософії, лікар повинен віддавати себе повністю своїй роботі. Хороший лікар повинен бути відповідальним. Любити свою роботу, та свого пацієнта.

- Якщо говорити про сучасну медицину в цілому, які проблеми Ви бачите на сьогодні?

- Проблеми у фінансуванні. Реформа медицини на сьогодні, є одним із етапів, насамперед повинно бути відповідне фінансування держави. Я думаю, що повинна бути страхова медицина. Але з іншої сторони, пацієнт сам має розуміти, що набагато легше запобігти захворювання, насамперед, це - профілактика. Якщо пацієнт з лікарем разом функціонують, тоді набагато менше проблем з'являється в майбутньому. Тому що, якщо вже є запущені форми захворювань, тоді важко, людина зневірюється, тому профілактика є основною річчю. Люди розуміють, що можна ремонтувати машину, що потрібно піти до перукаря, вони повинні так само розуміти, що потрібно сходити до лікаря. Ця реформа є продовженням нашої медицини, як європейської. Якщо людина не хоче лікуватися, за неї діяти ніхто не буде.

- Нам відомо, шо оперувати пацієнтів, Ви їздили і в зону АТО, розкажіть про це?

- Так, це було в 2017-2018 році.Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова є наймастабнішим неурядовим проектом із залучення  цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення АТО\ООС в окремих районах Донецької та Луганської областей. Тоді я їздив в столицю Луганськ.

- Скільки разів їздили туди?

- В 2017 році, їздив два рази, минулого разу один. Цього року, ще не їздив, але в планах є ця поїздка.

- Чи було морально тяжко знаходитися там?

- Важко сказати, спочатку так, побачити зовсім іншу тереторію, знищену після війни. Та мені як лікрю, потрібно відключати емоції, та відноситися до всього, що відбувається з холодним розумом. В першу чергу я тут для там, щоб врятувти життя.

- Основне правило вашої роботи?

- Не на шкодити! В лікаря не повинно бути амбіцій, неможливо знати всю медицину, для того придумали, педіатрію, терапію, вузькі спеціальності. Ці амбіції можуть нашкодити як лікареві так і пацієнту, коли лікар говорить " я знаю все", пацієнт зневірюється. Якщо ти не впевнений в чомусь, піди та попроси поради в старших. Це і є правило моє роботи -  не на шкодити.

- На кінець, розкажіть, про що мрієте в майбутньому?

- Мрію, щоб реформа принесла адекватну допомогу пацієнту, та медичному персоналу. Щоб не було так, що за 26 років незалежності України, нічого не мінялося, щоб не була радянська медицина. Тому, я завжди кажу, лікар має вчитися кожного дня, "не можна варитися в своєму котлі". Молодий спеціаліст зобов'язаний поїхати закордон, побачити як працюють там. Наша країна величезна, в нас достатньо розумна медицина, у великих містах Харкові, Києві, де можна вчитися. Людина має завжди рости, тому що, якщо ти читав книжку і щось там побачив, це нічого не дасть. Потрібно поїхати та побачити. В мене мрія, щоб молоді лікарі,які приходять мали стимул працювати, тому що, лікарі які попрацювали вже 40 років, їх важко змінити. Мій син, вже на 5 курсі медичного університету, і часто він говорить: "Тату, я не знаю, що мені робити", тому я мірю щоб в майбутньому, молоді лікарі знали, що лікар - це дуже відповідально, і стати ним може не кожний, людина також повинна це розуміти. Лікарями мають бути обрані люди, які відчувають це, і в них є мрія досягнути чогось, допомогти комусь, але маючи при цьому багаж знань. В медицині потрібно вчитися кожного дня. Коли перестаєш вчитися, ти стоїш на місці, а в медицині кожного разу, ми бачимо, щось нове, цікаве. Захворювань та діагнозів, з кожним днем все більше, в зв'язку з неконтрольованим прийомом препаратів. Зараз буде реформа, яка буде на  рівні: лікар призначив, значить несе відповідальність. Багато людей на сьогодні, лікується по інтернету, по телебаченню, та це не приводить до хорошого. Мрію про те, щоб кожен хто обирає галузь лікаря, був професіоналом, не менш важливо те, щоб він був матеріально забезпеченим, щоб він не хвилювався про свою зарплату, щоб йому вистачало і на навчання і на сім'ю, і в загальному для життя.


Автор:
Стефанюк Мар'яна